Практичний психолог

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

НА 2014-2015 НАВЧАЛЬНИЙ РІК

- Діагностика психологічної готовності дітей до шкільного навчання.

- Робота з дітьми з підготовки до школи.

- Психологічний супровід дітей раннього віку.

- Психологічний супровід адаптації новоприбулих дітей.

- Профілактика загострення кризи 3-х років.

- Діагностика і корегуючи заняття з дітьми логопатами.

- Психологічний супровід дітей які потребують підвищеної уваги - дітей сиріт; дітей, які знаходяться під опікою; дітей які знаходяться під опікою; дітей з особливими потребами.

- Діагностика та корекційно - розвивальні заняття з розвитку емоційної сфери дітей.

______________________________________________________________________________

Психологічна служба інформує:

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, ЯКІ ВПЕРШЕ ПРИВОДЯТЬ ДИТИНУ ДО ДНЗ

  • У ДНЗ малюка бажано привести першій половині дня, коли діти граються. Він познайомиться з однолітками і поступово включиться у спільні ігри.
  • Завершивши прогулянку, дитина, можливо, сама захоче разом із новими друзями зайти в ігрову кімнату. Нехай малюк відчує, що це цікаво - відвідати «будинок де граються діти».
  • Заберіть дитину перед обідом. Нехай перспектива пообідати за загальним столом бажаною і цікавою.
  • Якщо умови дозволяють вам не прискорювати події, то перші три-чотири тижні малюка краще забирати перед денним сном. Оскільки денний сон - ритуал домашній, і дитина особливо потребує фізичного зв'язку з мамою.
  • Візьміть у дитячий садок тарілку з чашкою, до яких звикла ваша дитина, улюблений горщик і іграшку, з якою дитина засинає.
  • Забираючи дитину з ДНЗ, поцікавтесь у неї, як пройшов день, що вона робила у дитсадку протягом дня. Уважно вислухайте новини, якими хоче поділитися ваша дитина.

______________________________________________________________________________

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ІЗ ПРОФІЛАКТИКИ ТРУДНОЩІВ АДАПТАЦІЇ

Необхідно:

  • Поступово формувати в дитини звичку дотримуватись певного режиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах перед початком відвідування дитячого садочка.
  • Формувати навички самообслуговування (вміння самостійно їсти, одягатися, складати іграшки, одяг тощо).
  • Розвивати ігрові навички та навички спілкування, поступово розширювати коло знайомств малюка.
  • Організувати позитивне емоційне спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка.
  • Поступово збільшувати тривалість перебування дитини в ДНЗ (спочатку - тільки прогулянка, через кілька днів - прогулянка, обід, сон і т.д.)
  • Розширювати коло близьких людей які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь - це полегшує прощання).

______________________________________________________________________________

ВІДМІННОСТІ ХЛОПЧИКІВ І ДІВЧАТОК

Дитинство для людини - це унікальний час розвитку всіх психічних функцій, механізмів мовлення, мовного мислення, нам яті, соціальних емоцій, механізмів контролю довільних рухів,

за які відповідають вищі структури мозку.

За короткий час у малюків формуються різні типи мислення:

наочно-дійове, наочно-образне, абстрактне - мовленеве,

в основі яких лежать асоціативні процеси.

Записуючи біотоки мозку в немовлят (новороджених і дітей перших місяців життя) вчені переконалися, що мозок хлопчиків і дівчаток вже в цьому ніжному віці працює не однаково. Процеси сприймання аналізу і інформації хлопчиком і дівчинкою різняться.

УВАГА

Хлопчики:

Увага пов'язана з інтересом до діяльності: чим вона цікавіша та змістовніша, тим простіше їм бути уважними, не відволікатися на стороннє. Зауваження дорослого істотно не впливає на перебіг уваги. Відповідаючи на запитання дорослого, дивляться здебільшого на стіл, убік або перед собою. Не чекають у нього підтримки.

Дівчата:

Увага залежить від складності завдання та його соціальної значущості: чим воно складніше, тим важче утримується увага. Відповідаючи на запитання дорослого, дивиться йому у вічі, шукаючи підтвердження правильності своїх слів.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Хлопчики:

Не схильні до одноманітної роботи,швидко втомлюються. Важко даються завдання, організовані за типом конвеєра. Не люблять легких знайомих завдань, надають завданню пошукового характеру. Не вимогливі до якості, ретельності, акуратності у виконанні та оформленні. Довго «розкачуються», пік працездатності настає не одразу. Зорієнтовані не на результат, а на процес діяльності. У взаємодії з однолітками переважає ділова форма.

Дівчата:

Орієнтуються на зразок, шаблон,намагаються виконувати «як треба», «як вимагає дорослий». Здебільшого виконують роботу ретельно, люблять прикрашати. Доводять до досконалості. В діяльність включаються відразу, швидко настає пік працездатності. Цікавить не процес, а результат діяльності та його оцінка. У взаємодії з однолітками переважають особисті мотиви, розрахунок.

ЕМОЦІЙНІ СТАНИ

Хлопчики:

Здебільшого збудливіші, неспокійніші, дратливіші, нетерплячіші, нестриманіші за дівчат. Пік емоційної активності припадає на перші хвилини, не можуть довго утримувати емоційне напруження. Щоб не зламатися, виключають слухову інформацію, не чують дорослого і не реагують на його слова. Сила переживань висока, проте зовнішні прояви здебільшого стриманіші. Чутливіші до неприємного на дотик. Знімають емоційне напруження, швидко переключаючись на інше.

Дівчата:

Рідше виявляють дратливість та агресивність. Частіше перебувають у позитивному настрої. Проте емоційні стани не стійкі, легко переходять від плачу до сміху. Пік ємоцційної активності припадає на середину розмови, можуть досить довго утримувати емоційне напруження. Уважно вдивляються в обличчя дорослого, прагнучи розпізнати характер ставлення до себе. Чутливіші до приємного на дотик.

МИСЛЕННЯ

Хлопчики:

Ставлять дорослому запитання, щоб отримати конкретну інформацію. Висловлюють здебільшого індивідуальні, нестандартні міркування. Характеризуються хорошими відео просторовими вміннями, охоче розв'язують просторово-зорові задачі. Намагаються зрозуміти сутність, встановити закономірність, виявити причинно-наслідкові зв'язки.

Дівчата:

Ставлять дорослому запитання заради встановлення контакту з ним. Мислення однотипніше, ніж у хлопчиків. Запитання і відповіді одноманітніше, думки схематичніші. Запитання більше стосуються взаємин людей, побутових ситуацій, ніж з'ясування закономірностей та причинно -наслідкових зв'язків. Із зростанням труднощів зменшується кількість розв'язаних математичних задач.

______________________________________________________________________________

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ ДИТИНИ

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу "я", самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я - вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.

10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява - дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми - перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі - надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.

_________________________________________________________________________

КОЛИ ДОРОСЛИЙ ВИЯВИТЬСЯ НЕПРАВИЙ.

Дорослі далеко не завжди бувають праві. Вони можуть лаяти малюка по дурницях або необережним висловлюванням сильно скривдити дитину, але якщо вчасно зрозуміти свою помилку, це легко можна виправити, але так буває не завжди.

Є дорослі, які вважають за краще забути про свою неправоту і зберігати образ непогрішності. Їм здається, що таким чином вони набувають ще більшу повагу. Але при цьому вони забувають про відчуття провини своїх дітей. Адже малюки завжди відчувають його у тому випадку, коли бачать невдоволення батьків. Тому якщо батьки просять пробачення у свого сина або дочки, вони тим самим знімають з їх плечей величезний вантаж відповідальності і емоційну напругу. Малюкові буде дуже приємно дізнатися, що мама лаялася не тому, що він зробив щось не так, а тому що у неї на роботі визначеніше неприємності і у зв'язку з цим немає настрою.

Звичайно, таким чином, здається, що батьки втрачають свою репутацію, але натомість вони набувають набагато більше. Вони отримують довіру своєї дитини, учать його прощати, і одночасно вселяють в малюка упевненість в тому, що батьки не поступають з ним несправедливо, вони просто живі люди, у яких теж можуть бути перепади настрою.

Але визнавати свою неправоту теж треба уміти. Якщо спізнюватися з вибаченнями і робити вигляд, що нічого не сталося, незабаром няня для дитини на годину, яка іноді приходить для того, щоб посидіти з малюком у відсутність батьків, стане йому набагато ближче, ніж рідна мама і папа.

По-перше, з вибаченнями не варто затягувати. Чим довше Ви не намагаєтеся визнавати свою неправоту, тим більшу напругу малюк випробовує, намагаючись зрозуміти свої помилки.

По-друге, виправдовувати свої помилки теж не слід. Просто поясніть малюкові причину подібної поведінки, і при цьому обов'язково відмітьте, що так поступати з Вашого боку не слід було.

По-третє, не треба загладжувати провину надлишком ласки і подарунками, та і самобичування теж ні до чого. І ще дуже важливо не давайте обіцянку дітям, що такого більше не повторитися. Адже якщо через час цей станеться, Ви в очах дитини будете брехуном.

Уміння визнавати свої помилки дорослими допомагає дітям навчитися такій же поведінці. Але при цьому помилки дітей в сім'ї також не повинні розглядатися як щось неприпустиме, інакше малюк стане замикатися в собі і приховувати багато що від батьків. Умійте просити пробачення і прощати - це допоможе налагодити відмінні відносини з дітьми і заслужити їх повну довіру.

Зрозумій мене! Як визнати свою неправоту?

"Я більше так не буду"

На жаль, батьки не завжди бувають праві, не завжди поводяться по-дорослому.

Можуть розкричатися із-за дурниць або скривдити дитину необережним словом. Як же поводитися, якщо така ситуація мала місце бути?

Зрозумій мене!

Дітям важливо розуміти ваші почуття, відчувати любов, бачити прагнення помиритися, тому не соромтеся сліз, що навернулися, і не приховуйте хвилювання.

Можна поділитися з дитиною своїми проблемами, додавши при цьому, що не можна було Не намагайтеся загладити провину за допомогою перебільшеної уваги, ласки або подарунків.

Дитяче сприйняття і мислення відрізняються конкретністю, тому, поки дитина не почує слова "пробач" або "вибач", його не покине почуття недомовленості і невизначеності.

Не намагайтеся перевести серйозну розмову жартома. Роблячи вигляд, що нічого особливого не сталося, ви тим самим даєте зрозуміти дитині, що її переживання не мають великого значення.

В той же час не варто драматизувати ситуацію і займатися самобичуванням, заявляючи, що ви "погана мати" або "не умієте виховувати дітей". Дитина може вирішити, що надалі до ваших порад не варто прислухатися, раз ви самі не упевнені у своїй батьківській компетентності.

Не обіцяйте синові або дочці, що більше ніколи не підвищите голос, не випробуєте роздратування і так далі. Ви не можете гарантувати, що завжди володітимете собою і не зробите жодної помилки.

Діти дуже чутливі до будь-яких обіцянок, тому не варто закладати на майбутнє міну уповільненої дії, даючи дитині привід для нових образ. Краще попросите школяра нагадувати вам про нинішній неприємний інцидент в аналогічних ситуаціях.

Це дозволить вирішувати конфлікти на самих ранніх стадіях.

"Я більше так не буду"

Щоб навчити дитину вибачатися, батьки повинні уміти прощати. Якщо помилки дітей сприймаються в сім'ї як щось неприпустиме, хлопцям буває надзвичайно важко признаватися у своїй неправоті.

В цьому випадку природна реакція дошкільника - приховати свої промахи або звалити провину на іншого. В той же час він усвідомлює, що поступив неправильно, і це розуміння поступово призводить до своєрідного "роздвоєння особи".

З одного боку, дитина розуміє, що папа і мама люблять його. З іншого боку, він боїться, що батьки перестануть його любити, якщо таємниця розкриється.

Стратегія зайвої вимогливості і суворості у вихованні дітей призводить до негативних наслідків. Це і понижена самооцінка у дошкільника, і страх зробити щось неправильне, і впевненість в тому, що батьківську любов необхідно заслужити.

Якщо ж папа і мама завжди готові дитину зрозуміти і пробачити, він легше приймає як власні, так і чужі недоліки.

Щоб визнання своїх помилок не травмувало дітей і в той же час було щирим, зверніть увагу на наступні поради.

- Багато дітей вважають за краще ховатися за простій і універсальним формулюванням: "Я більше так не буду"! При цьому і ви, і дитина прекрасно розумієте, що аналогічна ситуація цілком можлива в майбутньому, і така заява позбавлена сенсу. Воно не виражає ніяких емоцій, тоді як людині, що приймає вибачення, важливо бачити щирий жаль. Коли ви чуєте цю фразу від дитини, поставте йому питання про те, що він зараз відчуває, чому просить вибачення, що саме зробив не так.

- Якщо дошкільник чимось вас скривдив, не вимагайте від нього вибачень, не шантажуйте "ударом у відповідь" : "Зараз же вибачся, інакше я не дозволю тобі дивитися телевізор"! Чуючи загрози, дитина починає відчувати страх і агресію, в результаті, відчуття провини відходить на другий план.

- Також не варто на людях примушувати сина або дочку вибачатися. Відійдіть разом убік, поговоріть наодинці. Порадьте дитині не налаштовуватися на те, що його вибачення повинні зробити негайний ефект і людина відразу пробачить його. Одні люди відхідливі, інші злопам'ятні, тому не можна застосовувати до них єдиний стереотип. Наприклад, не варто поводитися з вибаченнями до розгніваної людини - краще дати йому "остигнути".

- Зверніть увагу сина або дочки на те, що якщо є можливість виправити допущену помилку, нею треба скористатися. Приміром, недостатньо просто вибачитися за розлитий за столом чай - необхідно узяти ганчірку і витерти калюжу.

- Розкажіть дітям про різні ситуації, в яких варто просити вибачення. Вибачення можна просити не лише після здійснення якої-небудь помилки, але і заздалегідь, попереджаючи можливі помилки. Припустимо, звертаючись до зайнятої людини, слід сказати: "Пробачте, можна Вас потурбувати"?

- Багато дітей вважають, що якщо їх хтось скривдив або, виражаючись дитячою мовою, "перший почав", це надає їм право на будь-які дії у відповідь. У подібних випадках конфлікти між однолітками затягуються і заходять у безвихідь. Щоб допомогти дитині налагодити відносини з друзями, переконаєте його в тому, що у будь-якій сварці винні обидві сторони. Але той, хто просить вибачення у перших, має можливість запропонувати свої умови "укладення миру".

______________________________________________________________________________

ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ

ОЗНАКИ ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ

- не здатна зосередитися на деталях

- помиляється через неуважність

- не здатна доводити завдання до кінця

- має низькі організаторські здібності

- негативно ставиться до завдань, що потребують розумового напруження

- постійно відволікається на сторонні подразники

- постійно щось забуває

- метушлива, не може сидіти спокійно, совається, бігає

- схоплюється з місця без дозволу

- втручається у розмову старших

- не може грати у тихі ігри, відпочивати

- викрикує відповідь, не дослухавши запитання

- не може дочекатися своєї черги

- перживає психологічний дискомфорт та дезадаптацію

- має супутні розлади

ПРИЧИНИ ВИНЕКНЕНЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ

- генетичні чинники

- біологічні особливості будови і функціонування головного мозку

- пологові травми

- інфекційні захворювання, перенесені дитиною у перші місяці та роки життя

виснажливі соматичні захворювання

- фізичні та психічні травми

- психосоціальні проблеми - стосунки батьків у сім`ї, тип сімейного виховання, тощо

- несприятливі фактори середовища та вплив харчових домішок

Зазвичай, в основі гіпердинамічного синдрому лежить мінімальна мозкова дисфункція «ММД», наявність якої визначає лікар - невропатолог після проведення спеціальної діагностики.

_________________________________________________________________________